Я — Шукач. Не в сенсі мандрівник із мапою й компасом, а той, хто розгрібає шари пилу з чужих очікувань і знайомиться із собою.
Привіт, Шукачу
Раз ти тут — значить, у нас із тобою є дещо спільне: цікавість. Вона не добра й не зла. Вона просто є. І вона — твій двигун у цій реальності.
Мені вже не двадцять. За плечима — всяке. Але це не має значення. Я — просто Людина. Йду своїм шляхом. Не скажу тобі, як жити. Не покажу готову дорогу. Лише вкажу напрям. А стежку прокладеш сам. І тільки ти.
Колись я відчув мурашки від пісні. Потім — від інших слів. Тіло реагувало, а я не надавав цьому значення. Аж поки не дізнався про архетипи. І все стало на свої місця.
Це стало ключем. Почалося найважливіше знайомство — знайомство із собою. Я зрозумів, що жив згідно зі своїм архетипом несвідомо — і не зраджував йому. А тіло свідчило про це — бо тіло не бреше. Мозок може вигадати будь-що. А тіло — ні.
Архетип — це ядро людини. Хтось у це вірить, хтось ні. Але він просто є. У когось один, у когось кілька. Вони можуть змішуватись, змінюватися, але все одно формують твій шлях.
Приймаєш себе — краще розумієш. А отже, краще живеш. Це як вихід із туману. Але страшно. Бо не кожен готовий подивитися на себе без прикрас.
Світло й темрява — усе твоє. Не борись із собою. Прийми. І йди.
Мій шлях почався 22 роки тому, коли я відмовився від алкоголю. Це була точка неповернення. З того часу почалося зростання. Повільне, болюче, але справжнє.
Ці роки я вчився, шукав, пробував — семінари, гуру, курси, успішний успіх і призначення. І що далі, то більше розчарувань. Я біг по колу. Та зрозумів: у кожного — свій шлях. І навіть наймудріший учитель не може пройти його за тебе.
Коли я відкрив архетипи — я почав жити, не просто існувати.
Я не вважаю себе великим чи просвітленим. Просто бачу більше, ніж раніше. І вчуся бачити ще. І це дає мені повноту життя.
Коли ти знайдеш себе — в тебе теж з’явиться ця повнота. Не гарантую ні щастя, ні багатства. Але обіцяю одне: зміни. Ти побачиш реальність чіткіше. Людей — ясніше. І себе — глибше. Хтось піде з твого життя. Хтось залишиться. Але ти вже сам вирішиш, хто тобі потрібен.
А ще буде побічний ефект: бажання почнуть здійснюватись. Може не всі й не одразу. Але точно — твої.
Навіщо я це роблю?
Тут буде не лише теорія. Я — практик. І тому буде багато практичних інструментів. Бо просто знати — мало. Треба застосовувати.
Буде і багато спілкування. Теми — найрізноманітніші. Я й сам не знаю, куди це нас приведе. Але точно — вартує спроби. Це поклик мого архетипу. І я не можу не йти.
Тому — я знову саджаю насіння. І вірю, що з нього виросте щось сильне, живе й справжнє.
Якщо хочеш — приєднуйся. Дорога не буде легкою. Але вона буде твоєю.